2011

Уведено в розгляд 64-вимірну розширену дійсну алгебру Кліффорда – Дірака. Продемонстровано, що така узагальнена алгебра Кліффорда – Дірака є ефективним інструментом дослідження прихованих симетрій рівнянь для багатокомпонентних полів. На цій основі знайдено фізично змістовні бозонні характеристики спінорного поля довільної маси. Доведена наявність бозонного спінів (1, 0) представлення групи Пуанкаре, відносно якого інваріантне рівняння Дірака з довільною масою. Явно виписані бозонні розв’язки цього рівняння. Наукове значення результату полягає в тому, що вказана можливість застосування рівняння Дірака для опису не лише ферміонів, а й бозонів. Практичне значення результату вказує на суттєве розширення області використання зазначеної алгебри для знаходження симетрій і розв'язків рівнянь квантової теорії поля та прикладної математики (В.М. Симулик, І.Ю. Кривський).

Методами низькофонової гамма-спектрометрії вивчено сезонні та просторові закономірності вмісту радіонуклідів в намулах рік Закарпаття Уж, Латориця та Боржава. Досліджувалися ізотопи природних рядів розпаду урану, торію, а також техногенного Cs-137. Встановлено механізми самоочищення гір від антропогенних факторів діяльності людини, а також геохімічні особливості гірських районів Карпат. Одержані експериментальні дані мають фундаментальне та прикладне значення для моніторингу довкілля, забезпечення якості життя біоетносу регіону Карпат (Н.І. Сватюк, О.І. Симкович, О.О. Парлаг, В.Т. Маслюк).

Вперше отримано залежності інтенсивності ультрафіолетової емісії молекули ОН (перехід Х–А, максимум при 309 нм) від пружності насиченої водяної пари при збудженні бар’єрним розрядом. Уведення в розряд аргону тиском 150 – 180 Тор (PH2O= 0,8 Тор) забезпечує дев’ятикратне підвищення потужності випромінювання. Встановлено збільшення протяжності імпульсу випромінювання поза імпульс струму, що вказує на передачу енергії від атомів аргону (ймовірно, від метастабільних станів) до молекул води з утворенням збуджених радикалів ОН*(А). Константу швидкості реакції оцінено величиною 1,110-10 см3/с. Наукове значення результату полягає в тому, що визначено канали спрямування енергії для збудження стану А радикалу гідроксилу. Практичне значення – сукупність отриманих даних є науковим підґрунтям для розробки плазмових джерел ультрафіолетового випромінювання (А.А. Генерал, Ю.О. Шпеник, В.А. Кельман, Ю.В. Жменяк, С.П. Улусова).

Виявлено та експериментально досліджено діелектронну рекомбінацію іона In+ при зіткненнях з повільними електронами, що включає одноелектронне збудження 5s2 остова іона 5s2 з одночасним резонансним захопленням налітаючого електрона в двічі збуджений проміжний автоіонізаційний стан 5s5p2 з наступною його радіаційною стабілізацією. Виміряно енергетичні залежності перерізів діелектронної рекомбінації, з урахуванням експериментально встановленої спектральної чутливості детектуючої апаратури визначено абсолютні перерізи діелектронної рекомбінації іона індію через автоіонізаційні стани 5s5p2. Фундаментальне і практичне значення цих результатів полягає у встановленні механізму радіаційного розпаду вказаних автоіонізаційних станів при електрон-іонних зіткненнях (Г.М. Гомонай, Ю.І. Гутич).